Пенсіонерка пригадала нечувані випробування Другої світової - "На плащ-палатці..."

Українцям розповіли вельми зворушливу історію. Точніше сказати навіть сам її головний герой — дитина війни Наталія Коробка уродженка села Зарубинці (колишнє село Переяслав-Хмельницького району Київської області, затоплено Канівським водосховищем), розповіла про важкі часи і побут під час Другої світової війни. Жінці зараз 84 роки.

Про це стало відомо завдяки новій публікації спільноти "СловОпис" у мережі Facebook.

"Ми були дітками після війни. І нам так хотілось вчитися! Але на уроках не було чим писати. І ми ото брали з віника палку, перев'язували її ниткою, і туди прикручували перо. Потім брали з печі сажу (вона завжди була), або бузину, душили сік із ягід і так ото писали. На чому писали? Брали плащ-палатки військові, які лишились після війни, і з них робили зошити. Вони не розмочувались у воді, і те, що писали, ми потім у воді змивали. Я була багата на ті зошити: мій дід був сторожем за Дніпром, і навозив їх мені. Береш у миску води солоної, потер-потер, і висушив, і знову по-новому в чистому зошиті записуєш. 45 дітей нас було в класі, не однолітки, а всі разом вчилися, і ті, які пропустили школу через війну. Закінчила 7 класів, а далі вчитися не змогла, хоч і дуже хотіла, бо мама лишилася вдовою, і треба було їй допомагати. Брат навчався в педінституті, а мені мати сказали: "Двох я вас, дочко, не потягну". Записую зараз народні українські пісні. По пам’яті. Уже 81 записала. Але я їх ще багато пам’ятаю!", - поділилася Наталя.

Обов'язково підпишись на наш канал в Viber, щоб не пропустити найцікавіше

Нагадаємо, в Дніпрі ветеранів цинічно викинули з госпіталю — лікувати рани війни тепер ніде.

Як повідомляв Знай.uа Резніков спрогнозував повернення Донбасу: "Займе мінімум 25 років".

Знай.uа писав, "Я не живу – я мучуся": відверте зізнання бабусі школяра, який застрелився, сколихнуло Україну.