Купи сміття та вишукані пляжі: що варто знати про закордонний курорт, який заманює українців під час пандемії

Албанія - держава західних Балкан, про яку в Україні донедавна мало хто чув. Албанські курорти лише в останні роки з'явилися у пропозиціях туркомпаній і вважалися екзотикою. Сюди не літали прямі регулярні авіарейси і лише зрідка з’являлося сполучення чартерами. Щоправда, через пандемію коронавірусу все змінилося, пише "Європейська правда".

На початку літа ЄС вчергове відклав своє відкриття для туристів-іноземців, а албанська влада зробила рівно навпаки – оголосила, що не буде скасовувати сезон і готова приймати усіх охочих – хоч із Швеції, хоч з України, хоч з Білорусі.

І досі, коли вже не лишилося сумніву, що цього літа ЄС не відкриватиме кордони для наших громадян, Албанія лишається однією з небагатьох приморських курортних держав, доступних українському туристові.

Кому потрібна Албанія?

Албанія – це відпочинок не для всіх. Якщо вам потрібна відпустка у стилі "люкс"; якщо ви вимагаєте бездоганних побутових умов не лише у готелі, а й навколо нього; якщо ваш вибір це all-inclusive – значить вам не потрібно сюди їхати. Албанія – зовсім про інше.

Це країна доволі дешевого відпочинку на Адріатичному та Іонічному морях, поруч із красивими пагорбами та горами. При чому дешевизна – це не лише про ціну, але іноді також про якість.

Через це відпочинок в Албанії буде зовсім не схожим на, скажімо, єгипетський. Не йдеться про відокремлені готелі, у яких можна зустріти лише туристів та обслуговуючий персонал. Ні, ви будете жити серед місцевих та разом із місцевими.

Це означає також, що на вас не чекають захмарні ціни на фрукти чи їжу в ресторані – ціна буде та сама, як і для місцевих мешканців. Але також це означає, що вам не оминути побутових "нюансів" цієї країни, приміром, куп сміття на узбіччі, які у деяких місцях справді дратують.

Куди їхати?

Чи ви вирішите довіритися турфірмі, яка обере готель, чи шукатимете житло самі – вам все одно доведеться вирішити, куди саме ви поїдете. Албанія – це понад 400 км пляжів, але їх можна розділити на дві групи.

Північна частина країни – це Адріатичне море. Майже всі пляжі тут піщані, а вода, відповідно, мутніша. Поруч із узбережжям – низина, де розташовані туристичні міста, найбільше та найвідоміше з яких – Дуррес. Тож тут буде більше розваг та більше людей на пляжі.

Південна частина, за перевалом Ллогара (1025 м) – це Іонічне море. Тут до самого моря підходять доволі високі гори (піки вищі за 2000 м), тож берег – скелястий та гальковий. Але як наслідок, море тут набагато чистіше, краєвиди – захоплюючі, та й народу менше, бо не всі хочуть їхати так далеко, та ще й через перевал. Великих міст тут немає, найбільше містечко – Саранда, але уваги вартують чимало невеличких сіл уздовж скелястого берега – Дермі, Хімара, Борш, Лукова, Ксаміль.

І, нарешті, на стику Адріатики та Іоніки є велике (за албанськими мірками) курортне місто Вльора із 120+ тисячами мешканців. Тут пляжі переважно галькові, море чистіше за те, що в Дурресі, але йому далеко до кришталево чистих Іонічних пляжів.

Як дістатися Албані?

З цим відносно просто. Наразі у країні є лише один міжнародний аеропорт. Він розташований неподалік від столиці, Тірани, тобто у північній частині країни.

З України до Тірани літають щонайменше три авіакомпанії: SkyUp (з Борисполя), МАУ (з Борисполя та Запоріжжя) та Jonika (з Жулян). SkyUp здійснює регулярні рейси, тож квитки можна придбати на сайті авіакомпанії. Решта рейсів – це чартери, викуплені туристичними операторами, і авіакомпанія до їхнього продажу відношення не має.

Але долетіти до Тірани – це лише початок подорожі. Особливо якщо ви вирішили їхати на справді чисте море – тобто на південь. Логістика в Албанії – традиційна проблема. А у часи "корони" вона майже відсутня. Залізниця у цій країні не функціональна та повільна. Автобуси під час епідемії часто змінюють графік і їх мало. Навіть місцеві не завжди можуть підказати, яким є розклад.

Дороги та транспорт

Мережі автобанів у Албанії немає, та й загалом дороги "не ах". На щастя, тут немає також української проблеми "ямок", але майже усі дороги дуже неширокі. Тротуари часто відсутні, у туристичних місцях люди йдуть дорогою і водії на це зважають, тому швидкості – невисокі.

Поза трасами дороги перетворюються у "напрямки". Навіть у курортних зонах часто йдеться про кам’янисту "ґрунтовку", яка клаптиками то там, то сям залита бетоном перед тими готелями, які можуть собі це дозволити.

Гроші

У країні вільно ходить не лише місцева валюта (албанські леки), але й долари та євро. Купюри євро (але не монети) беруть майже в усіх магазинах, і курс при цьому не грабіжницький. Здачу дадуть у леках. Хоча можна поміняти гроші і в банках, туристам часто радять міняти у "мінял" на заправках.

Важливо: не сподівайтеся на те, що будете платити банківською карткою. Терміналів майже немає, або ж вони можуть бути відключені. Банкомати далеко не на кожному кроці, і там обов’язково буде чимала комісія. Тому краще брати з дому євро готівкою.

Пляжі

За спостереженнями, переважна більшість пляжів є безкоштовними. Хоча, звісно, у зоні, заставленій лежаками, вас попросять не зупинятися, окрім як на орендованих лежаках. Вартість оренди – цілком притомна.

За умовними мірками Одеси навіть міські пляжі тут є пустими. А якщо ви любите трекінг, то можете відійти кілька кілометрів від міста і знайти неймовірно красиві дикі пляжі, де буде всього пару людей.

Але треба бути готовим до неприємної деталі, у якій Албанія "дасть фору" й Україні. Це – проблема сміття. На жаль, то там, то тут навіть поруч із фантастичними пляжами на Рив’єрі можна натрапити на стихійний смітник. І місцеві цим, схоже, не переймаються.

Обов'язково підпишись на наш канал у Viber, аби не пропустити найцікавіше

Нагадаємо, що харків'яни та жителі області можуть відпочити цього літа незважаючи на закриті кордони.

Як повідомляв портал "Знай.ua", Міністерство охорони здоров'я України оновило список країн "червоної" зони.

Також "Знай.ua" писав, що популярний курорт Туреччина відкрив свої двері для відпочиваючих.